ГЕРНСІ (UK)

ЧЕРВЕНЬ 2019

Гернсі та Джерсі — два острови, які є коронними володіннями Великої Британії, тобто належать особисто королю. Острови ці повністю самоврядні, Британія відповідає лише за їхню оборону та зовнішню політику, а всім внутрішнім питанням жителі дають раду самі. На островах є свої гроші, які дорівнюють британському фунтові, також власні парламенти, міністерства, прапори та герби.

Джерсійці називають гернсійців «віслюками», а гернсійці джерсійців — «жабами». Ну, такі собі необразливі неформальні клички. Через якийсь час острів’яни вирішили поставити цим кличкам пам’ятники: у Гернсі — віслюку, а в Джерсі — жабі.

ГЕРНСІ

Столиця острова, Сент-Пітер-Порт, досить цікава, але вивчати її пішки складно. Місто розташоване на схилі пагорба, що спускається до моря, тож історично всі вулички тут будувалися не так, як задумав архітектор або диктував здоровий глузд, а як дає змогу рельєф. Тому вулиці міста криві, закручені, часто закінчуються глухими кутами і мають численні круті підйоми та спуски.

По всьому центру стоять поштові скриньки. Причому це славнозвісні британські червоні скриньки, але перефарбовані в синій колір. Я запитав, навіщо так роблять, — виявилося, щоб підкреслити, що це не Британія, а Гернсі.

Найголовніша вулиця міста називається Хай-стріт, і вона, мабуть, єдина тут є прямою. На ній величезна кількість магазинів, готелів і банків. Магазини дуже популярні серед туристів, адже на Гернсі відсутній податок із продажу, що робить товари, зокрема алкогольні, дешевшими.

Я купив славетний ром «Кров Нельсона», який виробляють на іншій Британській території — у Гібралтарі.

Був такий славнозвісний англійський адмірал Нельсон, воював на славу корони й трагічно загинув під час достопам’ятної Трафальгарської битви. Після баталії почали думати, як доправити тіло адмірала від Гібралтару до Лондона. Поклали його в діжку й залили зверху до країв ромом, немов заспиртували. Завантажили на флагманський корабель і відправили до Великої Британії.

Про це, звичайно ж, дізналися матроси — ще б пак, прославлений адмірал, та ще й у діжці з ромом. Щоночі боцман із товаришами тихенько спускалися до трюму і потроху зливали з діжки ром, який там і випивали.

Їх упіймали на місці злочину. Закували в кайдани й доправили до Лондона на суд. Процес був відкритий, зібралося пів міста. Обвинувач вимагав мерзотників повісити. Присяжні схилялися до того, щоб згноїти їх на каторзі. Суддя вже вирішив, що вирок очевидний, але все-таки дав останнє слово боцманові.

Боцман вийшов до трибуни, поклав руку на Біблію, обвів суворим поглядом присяжних і запитав, як їм не соромно думати так погано про моряків флоту Його Величності? Адже вони вживали цей ром не щоб напитися, а лише через віру, що разом із кров’ю Нельсона до них перейдуть його мужність і відвага, які додадуть їм сили захищати рідну Британію та короля!

Боцман ударив себе кулачиськом у груди й пустив по обвітреному обличчю скупу сльозу. Разом із ним плакали всі присяжні й навіть обвинувач. Суддя в патріотичному пориві стягнув із себе перуку. Моряків виправдали! Може, це й легенда, але відтоді на Гібралтарі найпопулярніша марка рому — «Кров Нельсона».

МАЛЕНЬКА КАПЛИЦЯ

Найцікавіша визначна пам’ятка Гернсі — Маленька каплиця. І вона справді найменша у світі. Принаймні так пишуть у всіх путівниках.

Раніше каплиця була ще меншою. Але абат, який приїхав з Лондона її освятити, виявився занадто товстим і просто не зміг увійти до неї, живіт не проліз. Сановник оскаженів, виїхав назад до столиці й заявив, що живота його більше на острові не буде.

Тоді каплицю знесли, поміряли абатів живіт і побудували нову, зробивши вхід чітко по ширині талії високої духовної особи. Дієти тоді були не в моді, легше було перебудувати. Абату відправили віз найкращого рому, і його щире серце відтануло. Він повторно приїхав і таки освятив каплицю. Я, до речі, сам спробував зайти — боком поки що проходжу!

Церковцю будував місцевий чернець за свої власні гроші, яких постійно не вистачало. Тому він просив острів’ян передавати йому битий порцеляновий посуд і уламками чашок прикрашав стіни свого творіння. Вийшло дуже незвично — усі стіни облицьовано різнобарвними порцеляновими уламками.

ПОЛИЧКА ДЛЯ ВІДЬМИ та КУПАЛЬНІ

На острові розвинене тваринництво, і практично вся вільна земля — це пасовища. Подекуди дуже мальовничо, прямо тобі Швейцарія.

По всьому острову стоять магазини самообслуговування. Просто під’їжджаєш, береш товар і залишаєш гроші в спеціальній коробочці. Продають переважно квіти, сир і молоко. Острів невеликий, усі одне одного знають і звикли довіряти.

Що цікаво, більшість будинків у сільській місцевості роблять зі спеціальною широкою «полицею» на зовнішній стіні. Зазвичай туди ставлять торбину з хлібом або чимсь іще їстівним. Вигляд дивний: на висоті трьох метрів у рівну стіну вставлено полицю. Виявляється, це давня традиція. Мовляв, летітиме втомлена відьма на мітлі — сяде відпочити на поличку, поїсть залишені припаси і, подобрівши, не робитиме селянам лиха.

Берегова лінія острова досить скеляста та кам’яниста, купатися не дуже комфортно. Крім того, вода навіть улітку рідко тепліша від плюс 16. Тому для купання місцеві влаштовують величезні бетонні басейни, які під час припливу заповнює свіжа морська вода й швидко нагрівається під сонцем. Таких бетонних купалень багато по всьому берегу — ось вам і тепле море, і ніг об камінці не пораниш.

ФОРТЕЦІ

На Гернсі багато фортець. Найдавнішій з них, Корнету, понад 800 років. Довгий час вона була офіційною резиденцією губернатора Гернсі. Корнет навіть узяв участь у громадянській війні Англії, коли жителі острова виступили за парламент, а гарнізон фортеці залишився вірним короні. Тоді був єдиний випадок, коли укріплення не захищало місто, а воювало з ним. Фортеця кілька місяців обстрілювала його впритул, випустивши понад 10 тисяч ядер і змусивши мешканців залишити свої будинки.

Коли на початку Другої світової війни німці захопили Гернсі, вони швидко оцінили унікальне географічне положення острова та можливість контролювати з нього Ла-Манш. Тому тут спішно встановили батареї далекобійних гармат і побудували спостережні вежі. Це височенні бетонні вартові споруди, з яких корегували вогонь під час артилерійських дуелей.

Зруйнувати таку вежу майже неможливо, хіба що прямим влученням головного калібру крейсера. Тому вежі дотепер стоять на острові як його історичні пам’ятк.